сказавши слово,вона опустила голову донизу....не бажаючи,щоб воно сталося,вона сама підштовхувала усе до того,щоб воно відбулося...нема виходу? такого не буває....вихід є з усього...з блукань у пустелі...з вчинків необдуманих...лише не завжди ми бачимо те,що повинні...частіше за все усе нам здаэться таким,яким ми його хотіли б бачити....але не для неї...сльоза скотилася по її блідій щоці...лише вона одна зараз до неї торкалася...вона приречена...і сумно було від того,що все могло бути не так...змінити лише б один день свого життя....але ,змінивши одне,ми можемо змінити все.....чи варто втрачати подароване заради якоїсь ілюзії...яка є лише ілюзією і завжди нею залишатиметься....життя нас пригріває...ми щасливі....життя різко відпускає...ми страждаємо....але не варто його ненавидіти..не потрібно його боятися...адже,єдине чого слід боятися у нашому житті-це ми самі...одніэї хвилини ми сміємось,іншої -плачемо...ми можемо мовчати,а через лічену мить кричати...ми можемо образити того,хто дорожчий нам за нас самих,просто не усвідомлюючи цього...а потім шкодувати...людина-надзвичайна істота.Часто вона спричиняє біль тим,хто цього не заслуговує...і сама страждає від таких же,як вона.Вона молить Бога,коли зневірена у всьому....але вірить,що саме Бог її почує..хіба не абсурд-зневірений вірить у диво??часто люди роблять не те,що хотіли б...потім намагаються виправити,але розуміють,що вже пізно...і все-одно продовжують...Хіба варто продовжувати те,на що дарма витрачаємо час?людина вбиває своїм поглядом і ранить словами...людина ощасливлює посмішкою і лікує поцілунком.Людина може залишатися з нами навіки,будучи на великій відстані від нас...і може бути для нас далекою,стоячи лише за крок від нас самих...ми можемо торкатися до її серця і не відчувати як воно б’ється…а інколи за кілька метрів відчуваємо як воно виривається з грудей…...даруючи серце своє,ми втрачаємо свободу...але по-іншому не можемо...бо єдине заради чого справді варто жити...це любов...вона нас полонить… і водночас дарує свободу...любов спричиняє сльози...але чомусь ,люблячи,ми посміхаємось...життя-це і є любов…починаючи із самого народження,а любов-це життя...лише варто відчути їх взаємодію,щоб ощасливлювати світ...і всіх людей у ньому...а за одно ощасливлюватись й самому...посміхнутись і забути про все...адже світ прекрасний і сповнений чудес...лише треба його полюбити...лише...
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Прочитано 6741 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : Страшный голод в осаждённой Самарии, и чудесное спасение - Николай Погребняк Моисей предупреждал народ Израиля, что если они отступят от Божьих заповедей, то многие беды обрушатся на них, такие что они будут поедать плод чрева своего. Но израильтяне не внимали закону Господню, и через это пожали горькие плоды великой печали... Но Бог даже в такой ситуации не оставил народ Свой.
